Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Ніккі знаходилася завжди поруч з Річардом, вона снувала туди-сюди, перетинаючи тіні і промені світла, що відкидалися відбивними лампами, які розміщувалися на полірованих, темно-коричневих і поцяткованих білястими прожилками мармурових колонах, рівновіддалених одна від одної по всьому периметру бібліотеки.
Вона знову і знову штудіювала книги, вишукуючи на їх сторінках що небудь корисне, але, як правило, лише ставила їх назад на стелажі.
Річарда охоплювало невблаганне прагнення вирватися назовні і почати діяти. Він відчайдушно хотів відправитися
Щоб мати реальний шанс наздогнати її, потрібно якнайшвидше розкрити таємницю шкатулок Одена, щоб за допомогою вивільненої магії спробувати повернути Келен пам'ять, якщо не буде вже занадто пізно це робити.
Річард прекрасно усвідомлював, що самому йому з цим не впоратися. Ніккі одразу і беззаперечно погодилася стати його наставницею.
І першим, з чого вона почала своє навчання, було осягнення складної теорії підходу до невідомого. Вона хотіла, щоб Річард мав якомога більше повне уявлення про сенс магічного дару.
Річард, аж ніяк не був знавцем в питаннях, що торкалися магії, він навіть сам не розумів, як йому вдавалося використовувати свій дар. Ніккі намагалася пояснити йому закони і принципи магії, в найбільш доступній для їх розуміння формі.
Спочатку, йому було важкувато вловити суть. Він не міг зрозуміти, якого виду перевагу може в реальності принести передбачливість в відношенні до чогось невідомого.
Ніккі ж наполягала, що чарівники, які створили магію Одена на противагу заклинанню Вогняного Ланцюга, були переконані, що передбачення, маючи емоційну основу, псують те, що створено за допомогою магії, і шкодять дії любої магії, включаючи навіть саму магію Одена. Річарда ж терзали глибокі сумніви щодо цього.
Вона розповіла йому, що Зедд був тією людиною, якій вдалося пояснити їй те, що передбачливість щодо ще неіснуючого аж ніяк не є голою теорією, а по-справжньому шкодить магії.
Він сказав їй, що сам Річард довів це: адже полюбивши Келен, він отримав імунітет від її магії сповідниці. Будь-яке передбачення того, що могло б статися, забрали б у Річарда можливість подолання виниклої перед ним проблеми з магією сповідниць тоді, коли вона вперше його торкнулася, хоч і ненавмисно, але все ж, могла б підпорядкувати його волю собі.
Хоча сам Річард ніколи не відкривав Ніккі своєї таємниці про те, як йому вдається знаходити рішення проблеми, Зедд все ж повідав їй, що Річард майже ніколи точно не знав про правильність свого вибору. Ведений інстинктами, він не знав, до чого вони його приведуть, тому Ніккі присягнулася Зедду не говорити про це з Річардом.
Зедд також сказав Ніккі, що Річард сам давно знайшов відповідь на головне питання в теорії магії Одена — він чудово розумів, що передбачення можуть спотворити вплив магії. І він довів це, покохавши Келен незважаючи ні на що.
Річард занадто добре був обізнаний в питаннях, які обговорювала з ним Ніккі. На все у нього була відповідь, навіть у випадках, коли сама вона не знала детального пояснення предмета.
А так як він був першим, кому довелося зіткнутися з подібного роду речами, він визнавав всю складність ситуації, що виникла. Він знав, що навіть дещиця сумніву в правильності своїх дій щодо сповідники, могла б провалити його план дій.
Келен же, у свою чергу, май вона упередження щодо його глибокого і сильного почуття до неї, могла б запросто перешкодити впливу на неї магії Одена.
І це зараз була не просто суха теорія, яку розробили чарівники, які створили магію Одена. Це була реальність: передбачливість могла спотворити те, що ще не відбулося. А Річард, став єдиним, хто вловив піщинку самої суті, просіявши її зміст через своє серце.
Впевнений у своїх почуттях, і повністю усвідомлюючи те, що він не може допустити, щоб Келен наперед дізналася про його любов, він був зв'язаний по руках і ногах. Однак ця проблема не мала особливого для нього значення. І він щиро сподівався, що вона незабаром повинна все ж вирішитися. І йому було над чим серйозно поміркувати, перш ніж це відбудеться.
Отже, перечитавши деякі томи з бібліотеки і деякі книги, знайдені Сестрами, що відносилися до далеких часів Великої війни, Ніккі могла тепер скласти цілу теорію про дар Річарда і про способи його використання.
На її думку, те, що Річард виріс, не маючи ні найменшого уявлення про магії, і що нібито, через це у нього виникли труднощі в управлінні своїм даром, не мало особливого значення.
І, тим не менше, було очевидно те, що здібності бойового мага по-справжньому мали кардинальні відмінності від здібностей чаклунки або звичайного чарівника.
Сила Річарда раптово спрацьовувала аж ніяк не сама по собі, пояснювала Ніккі, а призивалася внутрішніми інстинктами самозбереження, подібно дії магії Меча Істини.
У цьому випадку Меч Істини міг виступати в якомусь роді прикладом того, як працює здатність Річарда, як мага. Меч діяв згідно з почуттями свого господаря. Він діяв, коли його господар визнавав перед собою друга, але якщо господар бачив ворога — меч безжально розрубував його.
Меч спрацьовував за принципом вибору: тут і зараз. Якщо його господар був сповнений почуттям впевненості у правильності своїх дій, то, моментально наливаючись магією, меч відповідав йому. І це було критичним моментом в принципі призову, як магії меча, так і дару бойового мага.
Почуття, емоції — були головним центром того, що відчувала людина, пам'яттю того, який досвід він отримав, спостерігаючи за дійсністю життя. І, зібравши все це воєдино, він, керуючись власним світоглядом, інстинктивно вихлюпував їх, через внутрішню емоційну сутність.
Однак це не означало, що ті, хто вершать правосуддя, завжди мали рацію. Так само, як і меч, його дар працював у відповідності з цінностями свого володаря. Все залежало від того, які цінності переважать. Річард, сформувавши в умі добре аргументоване виправдання своїх дій, передавав своєму емоційному сприйняттю високоморальні цінності.