Подорож у Тандадрику (на украинском языке)
Шрифт:
– Життєво необхiдний запас!
– уточнила начальниця.
Пасажири заворушилися, приготувалися вийти, як тiльки зачують знайомий стукiт об поверхню землi. Лише Кадриль вiдпочивав собi далi, кволий i виснажений, їх уже не пiднiмало до стелi, i добре було всiм тiлом зручно вмоститись у м'якому крiслi. Але стукоту так i не почулося, i дверцята не вiдчинилися, i схiдцi не були спущенi.
– Увага, увага, - сповiщав новину за новиною голос пiлота, спускатися на поверхню планети дуже небезпечно. Все оповиває непроглядна iмла. Нiякого
– Розвiдника?!
– повторили всi здивовано.
– Начальнице корабля, просимо вибрати розвiдника, - сказав Менес.
– Я негайно органiзую вибори, - заметушилася Легарiя, страшенно задоволена, що отримала таке важливе завдання.
– Негайно буде офiцiйно призначено розвiдника.
Вона одв'язала пояс, вилiзла на крiсло й оглянула пасажирiв такими очима, неначе вперше їх бачила.
– Як усiм вiдомо, - заговорила Легарiя, - розвiдник має бути за всiх найкмiтливiшим, найспостережливiшим i з найтверезiшим розумом; оскiльки через напад пацюка я стала iнвалiдом, то змушена, хоч з болем у серцi, вiд цього обов'язку вiдмовитися.
– Вона скрушно зiтхнула.
– Ейнора також не годиться в розвiдники, бо слiпа, мов крiт...
– I знову прозиває, - не витримав Китичка.
– ...мов крiт, хоча спiдницю пошила проворнiше вiд швачки, яка добре бачить.
– Ну й що кому до цього...
– почала була рiшуче Ейнора, але вiдразу й похнюпила свою горду голову.
– Твiнас...
– повернулась до пiнгвiна начальниця, а той так утягнув живота, пiдiбгав пiд себе танку й скорчився у крiслi, що нагадував сплющеного м'яча.
– Твiнас, як усiм вiдомо, - спокiйно вела далi Легарiя, з-помiж нас найнезграбнiший, до того ж дуже кривий i вiчний сонько.
Твiнас, згораючи вiд сорому, позирнув на Ейнору. А ще зовсiм недавно вiн не звернув би уваги навiть на ще образливiшi глузування!
– I зовсiм i не дуже кривий, а тiльки трохи кривуватий, i не найнезграбнiший, а трохи незграбнуватий, i не сонько, а, - завагався песик, - а... трохи дрiмайло.
– Ква-ква-ква, - не витримала начальниця.
– Попрошу бути серйознiшими!
– вона зробилась грiзнiшою.
– Кадриль...
– Тссс!
– приклав лапу до носика, вiрнiше, до квасолинки, Китичка. Не будiть мого друга. Вiн дуже стомлений, у нього напухла лапа, вiн спить.
– Я не сплю, - розплющив очi Кадриль.
– I якщо треба, як стриб... ну в розвiдку...
– i вiн безсило ворухнувся в крiслi.
– Ти ще вiдпочинь, - пожалiла його начальниця, - до того ж i розвiдник з тебе не найкращий: гарячка i невиправний хаос.
– Про... пробачте, - не мiг уже витримати Китичка, - але ви знову прозиваєте. Ви весь час прозиваєте i прозиваєте!
– Треба дивитися тверезо не лише довкола себе, але i на себе, повчально сказала начальниця.
– А крiм того, я сподiвалася, що ти обов'язково ще скажеш: не гарячка, а гарячкуватий i не хаос, а хао... хао... хаосик... ква-ква-ква...
Засмiялись i iншi
Та смiшливий Китичка цього разу не засмiявся.
– I... i, - набрався вiн смiливостi й додав: - Ви зовсiм не подякували Кадрилю за те, що вiн спас усiх нас вiд загибелi на планетi квiтiв, ось як!
– А правда, - прогув Твiнас, - як це нам iз голови викурилось!.. Кадрилю, щиро-щиро дякую...
– Дякуємо, Кадрилю, - повторили й iншi, - вiд щирого серця спасибi!
– Нема за що, - дуже задоволений, промимрив Кадриль.
– Отак, - не менше задоволений, сказав i Китичка.
– Чи вже вибрали розвiдника?
– пролунало запитання пiлота.
– Ось зараз, - схаменулася начальниця.
– Закликаю всiх зосередитись i не теревенити на стороннi теми. Отож лишається кандидатура Китички.
– Я зостаюся один, - хоробро пiдвiвся Китичка.
– Але знай, - попередила начальниця, - що я призначаю тебе розвiдником лише а великої скрути! Хай би мене й золотом обсипали, а я з такою Кихкалкою в розвiдку нiколи не пiшла б!
– I я не пiшов би з такою жабою лякливкою!
Легарiя пiдвела очi вiд своєї сумки i зi злiстю поглянула на всiх:
– Хто сказав "жаба лякливка"?!
Нiхто не зiзнався. Слова були вимовленi пошепки, голосу впiзнати не можна було. Тодi Легарiя почала усiх пiдряд свердлити очима. Може, ображений товстун?
Може, невиправний Хаос? Може, сам Кихкалка? А може, й Ейнора, он як невинно схилилася над шиттям?
– Якщо винуватець сам зiзнається по-доброму, я зменшу йому кару, пообiцяла начальниця.
Тиша.
– Питаю востаннє: хто сказав "жаба лякливка"?
– Чи розвiдника вже призначено?
– пролунало суворе запитання iз кабiни пiлота.
– Вже!
– мов солдат, виструнчився песик i приклав до вуха лапу.
– Я призначений!
– Розвiднику Китичко, - надiйшов наказ, - будьте готовi сiсти в мiкрокораблик "Шишечка".
– Го... товий!
В боковiй стiнi корабля вiдчинився люк, в якому бiлiли дверцята в "Шишечку". Китичка рушив до нього.
– Почекай, - хотiв плигнути за другом Кадриль, але йому забракло сили.
– Пiдiйди до мене, щось маю тобi сказати.
– Кажи, - нагнувся над ним песик.
– Чи ти знаєш, - зашепотiв Кадриль, - що розвiдника повсюди супроводжує смертельна небезпека?
– Аякже!
– з мiною знавця кивнув песик носиком-квасолинкою.
– Я сам бачив на однiй картинцi пораненого в ногу розвiдника!
– Тому, - говорив далi Кадриль, натягуючи на себе шарфик, щоб прикрити потаємну кишеньку, - тому вiзьми з моєї... вiрнiше, нашої таємної схованки дещо iз скарбу... я без цих речей на планетi квiтiв напевно загинув би! Вiн засунув здорову лапу в кишеньку й витяг ножичок i коробочку сiрникiв.