Чтение онлайн

на главную

Жанры

Шрифт:

– Непогано тут у вас, панотче, - порушив Сергй мовчанку, - все опоряджено з смаком. Гарно у вас.

– Та це все, знову ж таки наша громада, - пояснив Михайло Архипович.
– Громада у нас чималенька, от кажуть, що ми , мовляв, хба не зможемо утримувати нашого заступника перед Богом, це мо прихожани, вибачаюсь, про мене так говорять, - трохи соромливий вираз з"явився на його обличч.
– Так от говорять мо прихожани, що, мовляв, нам перед Богом буде соромно, якщо житло нашого священика не буде гдно опоряджено, та й взагал, якщо його побут не буде налагоджено належним чином. скльки я не пояснював м, що Богу, взагал то, байдуже до того, як шпалери в мох кмнатах, Бога цкавлять зовсм нш реч - все одно вони таки зробили по-свому. Та, врешт, якщо громад так вже примно бачити домвку свого священика саме такою, то нехай вже буде так, великого грха я в цьому не бачу. Та й домвкою цю, зрештою, користуться кожен з наших односельцв не менше, нж я сам, тут ми збирамося, виршумо наш питання, моя оселя завжди вдкрита для кожного односельця, от хоча б комп"ютер, - панотець показав у бк розташованого в зал приладу, який Сергй вже примтив ранше, - став у пригод вже не

раз не одному з сельчан. А було це так - приходжу якось я вже ввечер додому, заходжу в хату, а там стоть оце чудо цивлзац. Що робити? Довелося опановувати вс премудрост володння цим чудом, як доводилося перед цим оволодвати автомоблем. Хоча я й нин не такий вже великий спецалст щодо комп"ютера, тут бльше тямить моя Оксана, але я теж дещо можу, а взагал, як я казав, все село користуться цим дивом технки. Отак, власне вся оця благодать у мой осел й з"явилася: приходжу додому ввечер, дивлюся - нов шпалери на стнах, приходжу ншим разом - люстри красив висять, а оце нещодавно прийшов, дивлюся - новий холодильник стоть на кухн.

– Вибачте, отче, - не втримався Сергй вд питання, - а як це, ви говорите, що приходите додому, а тут вже стоть холодильник, чи комп"ютер, чи ще щось зроблено, ви що свй дм не замикате?

– Та була б моя воля, - усмхнувся вн, - я б нзащо не замикав, на все, як кажуть, Божа воля, та й дине, що мен й справд було б жаль втратити - це мо книги, а книги - то навряд чи велика принада для злодв. Та замок мен все ж врзали все т ж мо благодйники, хату я замикаю, коли йду з дому, але про те, де знаходиться ключ, знають майже вс на сел, адже завжди може виникнути потреба скористатися тим же комп"ютером, чи, наприклад телефоном, який стоть у мене, хоча останнм часом все бльше користуються мобльними телефонами, все ж мй домашнй телефон ста в пригод. Одне слово, зайти до мо осел - не проблема майже н для кого з нашого села, це може бути проблемою лише для якогось зажджого незнайомця.

– Такого, як оце, наприклад, я, - сказав Сергй, просто зачудований розповддю отця Михайла. Дйсно, все тут було таким незвичайним, таким дивним, причому примно дивним, примно незвичайним. ця майже столтня, невтомна в свох благих трудах баба Горпина; цей незрвнянний отець Михайло, що наче зйшов у наш грховний свт прямо з сторнок якогось стародавнього "Житя" так просто й природно розповда про сво невтомне, безнастанне, жертовне служння людям, в якому так просто й природно виявляться вся премудрсть божа, закладена в задум творця стосовно його творння - людини; ця, наче виникла з якось казково невд, незбагненна, дивовижна двчина... Оксана... Як же це вн! Як же це може бути? Хба це можливо? Сергй раптом згадав про те, що донька отця Михайла - черниця. Якось це здалося настльки неймоврним: оця русоволоса синьоока красуня - черниця! Неможливо. Чи, може, це йому просто так дуже хотлося, щоб це було неможливо. А може, в отця Михайла була ще одна донька, подумалось йому. Та н, вн же прекрасно зна, що отець Михайло - вдвець ма одну доньку. Як же це? Чому? Нуртовиння бентежних думок захопило Сергве ство невдпорно потягло його в глиб якогось дивного почуття, неначе вн оце йшов соб спокйно берегом моря, йшов соб йшов, задивившись у небо, аж непомтно для самого себе перетнув межу берегово тверд й пшов соб спокйнснько по вод... Аж глядь соб пд ноги - а там замсть берегово тверд морське плесо. як це йому вдалося йти по вод? що тепер йому робити: йти дал, повертати назад, стояти на мсц й ждати, чи доля й надал втримуватиме його над безоднею, чи потягне на глибину?..

– Чи ви чуте мене?
отець Михайло вкотре вже звертався до впалого в задум Сергя.

– Вибачте мен, - врешт отямився Сергй.
– Я дещо задумався, це в мене частенько бува.

– Нчого, нчого, це природна рч для художника, як взагал для людини розумово прац, з мною це теж, до реч, частенько бува, - заспокйливо промовив панотець.
– Я ось кажу нашому гостев, - звернувся вн вже до сво доньки, що якраз зайшла до кмнати, - що ми йому обов"язково скажемо, де ми кладемо ключа, коли замикамо будинок, щоб шановний Сергй не вдчував себе тут чужинцем незнайомцем. Чи не так?

– Звичайно, - з доброзичливим споком вдповла Оксана почала розставляти на стол чашки з духмяним гарячим чам, печиво, варення.

плавн неспшн рухи, спокйна граця, з якою вона готувала стл, просто зачаровували. На мить озирнувшись, Сергй помтив, що таке ж враження зачарування Оксана справляла й на нших: Горпина Степанвна, отець Михайло з щирим замилуванням спостергали за дивовижним волхвуванням чарвно двчини. Хоча волхвування - не зовсм те, що личило б доньц християнського священика й черниц, але саме це слово прийшло на розум Сергв при спогляданн цього дйства, вн нарешт зрозумв ту красу, якою зачаровувала Оксана, красу, що не кидалася вдразу в оч безсоромнстю сучасних загальноприйнятих космополтичних канонв стандартних рекламних облич, а привертала до себе якраз свою незвичайнстю, глибиннстю, потамнстю. Це була глибинна потамна досконалсть споконвчно укрансько породи, виплекано в недовдомому мороц незглибимих тисячолть, досконалсть, згдно з якою були створен шедеври Триплля й Скф, досконалсть, яка визначила злет Кивсько Рус, дозволивши невдомим майстрам створити свордну довершенсть храмв ц доби, незрвнянну довершенсть Кивсько Соф, незвичну, вдразу не зрозумлу красу Пантократора й Оранти, грзну непоступливу красу, що да себе пзнати, як цнотлива укранська двчина, тльки псля того, як упевниться в чистот й щирост твох намрв. Сворднсть ц краси, як сворднсть нашо незрвнянно мови, вдосконалюючись довершуючись, пронизувала буття нашого народу починаючи вд перших божественних зачудувань якогось первсного мисливця, що виливав переповненсть почуттв у наскальних малюнках ритуальних спвах, аж до останнх осягнень духу, нанизуючи на нитку часу перлини тисячолть в намисто укранського народу, настльки могутнього незнищенного, що це дозволяло йому протягом його незглибимо довго стор завжди вдроджуватися в часи, коли, здавалося б, вн вже зовсм зникав з сторичного обрю. Звичайно, Сергй все

це прекрасно знав з свох студй укрансько стор, культури, флософ, релг, але ж знав вн все це, як щойно виявилося, досить абстрактно, теоретично, лише зараз, споглядаючи це деальне творння укранського роду в образ Оксани, вн дйсно вдчув це все: вс його знання, вс осяяння духовн набутки в одну мить промайнули перед його душевним зором нби осяяли зсередини новим теплим рдним свтлом його ство, все те, що вн, вивчаючи, бачив наче збоку, тепер стало його рдною невд"мною часткою, вн наче провалився в бездонну глиб Украни, вдчувши себе рдною частинкою вчного ства. Це, врешт, й було вдчуття божественного.

Сергй озирнувся - очевидно, й Горпина Степанвна, й отець Михайло переживали, усвдомлюючи це чи н, щось подбне до його, Сергвих почуттв, очевидно, що й Оксана розумла, яке враження вона справля на цих мовчазних захоплених людей, але це ан трохи не викликало в нй н зайво двочо соромливост, н гордощв - вона породжувала добро радсть в душах людей, як сонце породжу тепло, вона це усвдомлювала й це подобалося, й подобалася та чиста радсть, яка виникала навколо не, от все.

– Пийте, будь ласка, чай, а я пду переодягнуся, - порушила нарешт мовчанку Оксана пшла в сусдню кмнату, зачинивши за собою двер.

Але мовчанка псля цього все ж не порушилася. Вс взяли по чашц чаю почали потроху пити, не порушуючи дил мовчання, адже це була не та незручнсть някового мовчання, коли не знаш з чого почати розмову, щоб вона була цкавою для всх, це було красномовне мовчання людей, як переживають разом прекрасн почуття, знають, що ц почуття спльн, м для цього не потрбн няк слова, бо слова лише б збднили днаючу силу чисто радост, що так красномовно свтилася в кожному обличч.

– А ось я, - зайшла в кмнату Оксана в довгй, нижче колн, закритй темно коричневй сукн з красивим свтло коричневим, кольору пожухлого листя, вишиванням на грудях, що ще яскравше вдтнило русоволосу красу блявого обличчя.

Вона повльно сла бля свого батька, покрливо схиливши голову на його плече.

– То як там правильно, - обйнявши доню й побожно поцлувавши в русяву голову, з лукавим усмхом спитав Михайло Архипович, - художник, чи маляр? Маляр-бакаляр, - зовсм уже весело додав вн.

– А й так, так правильно, але все ж маляр - бльш питомо для нашо мови, - глянула вона на батька з-пд лоба й перевела погляд на Сергя, наче передаючи йому слово.

– Звичайно, - з радстю погодився Сергй, - маляр, баня, свтлина - це бльш наш рдн слова, нж художник, купол, фотографя, але й нтернацоналзмами не варто нехтувати, для всього, як кажуть, мсце й час. Бльш важливо, з якою майстернстю ти написав картину чи зробив фото, як би ти при цьому не називався.

Розмова небавом захопила х, розширюючи сво русло, розпросторюючи течю роздумв. Сергй зрозумв, що величезна купа книг в осел отця Михайла - це не просто велика кльксть, це кльксть, що згдно з канонами далектики перейшла в яксть. Здавалося, не було тако галуз гумантарних знань, в якй Михайло Архипович не був би обзнаний. Та й Оксана не пасла заднх - спокйно й переконливо вона могла висловити свою думку, зовсм не поверхову, на яку завгодно тему, яка, здавалось би, й зовсм не мала някого стосунку до релг. Менше за все цей священик та його донька були схож на вузьколобих клерикалв, що фанатично прославляють якусь одну дею, проклинаючи все нше. Вони щиро були вдкрит для обговорення яких завгодно питань, готов були доврливо й спвчутливо вислухати яку завгодно, навть ворожу думку, бльше того, йшлося на те, що якраз ворожу думку, вони й готов були вислухати з найбльшою любов"ю й спвчуттям, щоб глибше зрозумти й переконати в хибност. Мабуть, це й була та сама любов, яку проповдував сус Христос, та сама любов, яка - Бог, подумалося Сергв. коли вн бачив отак батька з донькою поряд, коли голвка лежала на батьковому плеч, Сергй все бльше й бльше переконувався в тому, наскльки вони таки схож - батько й донька, адже на перший погляд, не зважаючи на деяк поверхов спльн риси, вони все ж досить таки вдрзнялись: батько - з видовженим обличчям, якому ще бльшо продовгуватост надавало довге русе волосся й пдстрижена бордка з вдчутними вкрапленнями сивини; з тонкими рисами, як наче спрозорювали обличчя, створюючи враження, що це обличчя належить людин, дух яко перемг плоть, так що плоть ставала вже обтяжливою для цього духу; донька - з бльш округлим, хоча теж дещо видовженим обличчям, але риси якого, будучи теж досить правильними й тонкими, все ж свдчили про деальну гармоню духу й тла, як доповнюючи одне одного, буяли довершеною досконалстю. Але коли вони отак сидли поруч, схилившись одне до одного, вислуховували чуж думки, висловлювали сво, вони взагал здавались одним цлим - лагдна доброзичливсть, неупередженсть н до чого й н до кого, щире спвчуття, що звучали в кожному слов, так що навть хн голоси, хоча й були один двочим, а нший чоловчим, здавалися схожими, головне - оч, ц чист, ясн, глибок оч, що випромнювали всепереможну силу х внутршнього свтла, оч, котрими, як Сергв нод здавалося, на нього дивився сам сус Христос, так що Сергв, як конописцю, видалася заманливою думка, запам"ятати ц обличчя для прикладу при написанн ликв святих, хоча, можливо, така думка й межувала з деяким святотатством.

Неочкуваною була й поведнка Горпини Степанвни - взагал не вдзначаючись, як Сергй устиг помтити, мовчазнстю, пд час гостини в отця Михайла, вона майже не проронила жодного слова, вона мовчки сидла, поглинаючи блаженним, захопленим поглядом свох незрвнянних улюблених панотця його доньку, вона всм свом ством всотувала кожне хн слово, можливо, нод й не розумючи його смислу, але свято врячи в дино можливу правильнсть слв, як виходили з цих уст.

Допивши чай, Сергй пдввся й пдйшов до книжно шафи. Оглядаючи корнц фолантв, вн ще раз переконався в рзнобчност й широт панотцевих зацкавлень. Особливо ж його вразила широта тих флософських набуткв людства, якими цкавився Михайло Архипович: античн мудрец, середньовчна апологетика й патристика, хоча авторами й були не лише православн, але й католики, та, врешт, й матералсти вкуп з марксистами - все це ще якось можна було зрозумти, але - Нцше? А тим бльше - Фрейд?!. Це якось зовсм уже не вкладалося в голов, не трималося купи.

Поделиться:
Популярные книги

Последний Паладин

Саваровский Роман
1. Путь Паладина
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Последний Паладин

Идущий в тени 8

Амврелий Марк
8. Идущий в тени
Фантастика:
фэнтези
рпг
5.00
рейтинг книги
Идущий в тени 8

Все еще не Герой!. Том 2

Довыдовский Кирилл Сергеевич
2. Путешествие Героя
Фантастика:
боевая фантастика
юмористическое фэнтези
городское фэнтези
рпг
5.00
рейтинг книги
Все еще не Герой!. Том 2

Совпадений нет

Безрукова Елена
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.50
рейтинг книги
Совпадений нет

Муж на сдачу

Зика Натаэль
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.00
рейтинг книги
Муж на сдачу

На границе империй. Том 7. Часть 4

INDIGO
Вселенная EVE Online
Фантастика:
боевая фантастика
космическая фантастика
5.00
рейтинг книги
На границе империй. Том 7. Часть 4

Довлатов. Сонный лекарь

Голд Джон
1. Не вывожу
Фантастика:
альтернативная история
аниме
5.00
рейтинг книги
Довлатов. Сонный лекарь

СД. Восемнадцатый том. Часть 1

Клеванский Кирилл Сергеевич
31. Сердце дракона
Фантастика:
фэнтези
героическая фантастика
боевая фантастика
6.93
рейтинг книги
СД. Восемнадцатый том. Часть 1

Темный Охотник

Розальев Андрей
1. КО: Темный охотник
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
аниме
5.00
рейтинг книги
Темный Охотник

Назад в СССР: 1985 Книга 3

Гаусс Максим
3. Спасти ЧАЭС
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
5.50
рейтинг книги
Назад в СССР: 1985 Книга 3

Целитель. Книга вторая

Первухин Андрей Евгеньевич
2. Целитель
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
5.00
рейтинг книги
Целитель. Книга вторая

Сумеречный стрелок 8

Карелин Сергей Витальевич
8. Сумеречный стрелок
Фантастика:
городское фэнтези
попаданцы
альтернативная история
аниме
5.00
рейтинг книги
Сумеречный стрелок 8

Огненный князь 3

Машуков Тимур
3. Багряный восход
Фантастика:
фэнтези
боевая фантастика
попаданцы
5.00
рейтинг книги
Огненный князь 3

Магия чистых душ

Шах Ольга
Любовные романы:
любовно-фантастические романы
5.40
рейтинг книги
Магия чистых душ