Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
Передня стінка клітини відкрилася, впустивши всередину ще більше світла і пилу. На нього впала тінь. Прикутий до підлоги ланцюгом, Зедд не міг бачити обличчя людини. Солдат простягнув руку із затиснутим в ній ключем. Зедд тримав голову якнайдалі, щоб солдат в тісноті зміг протиснутися і відкрити замок. Таке зусилля завдавало Зедду сильного болю. Коли його вдарили, у вухах у Зедда задзвеніло.
Нарешті замок був відкритий. Рука людини схопила його за волосся і грубо потягла, немов мішок з зерном, з клітки. Зедд стиснув губи, щоб не кричати, коли ребра вдарилися по дерев'яних стінок клітини. Витягнувши з воза, його кинули на землю.
У вухах дзвеніло, аж голова йде обертом. Старий
Серце Зедда здригнулося, коли він побачив, що вони опинилися в центрі великої армії. Люди заповнили весь видимий простір. І схоже, підходили ще.
Краєм ока Зедд зауважив Еді, яка сиділа на землі, схиливши голову. На щоці розпливався синювато-багряний синець. Коли на неї впала тінь, Еді не підняла голови.
Жінка в довгій темно-коричневій сукні йшла прямо до них. Зедд упізнав її коричневий одяг. Це та Сестра Темряви, яка наділа їм нашийники. Він не знав її імені, жінка не назвалася. По суті, після того, як їх посадили в клітки, вона з ними не говорила. Зараз вона стояла перед Зеддом і Еді, як наставниця перед неслухняними дітьми.
Кільце в нижній губі — знак раба — швидко розвіяло ореол влади, що оточував її під час сутички в Башті.
Земля була покрита кінським гноєм, по більшій частині вже сухим. За спиною Сестри спокійно стояли коні. За ними, здається, ніхто не доглядав. Схоже, ці коні були з кавалерії. Робочі коняги не такі доглянуті. Серед коней, людей, возів і мішків з припасами проглядала земля.
Над табором висів важкий сморід відхожих місць, кінського поту, гною та інших жирних запахів, звичайних для випадків, коли люди скупчуються в одному місці, де відсутні всякі поняття про чистоту. Зедд закліпав, коли їдкий запах палаючого багаття, на якому готували їжу, почав роз'їдати очі.
У повітрі було повно комарів, мух та інших комах. Особливо дошкуляли мухи. Комарі прилетять пізніше, а мухи вже зараз настирливо носилися навколо бранців. Зі зв'язаними руками вони не могли відігнати їх. Залишалося хіба що трясти головою, щоб мухи не лізли в ніс і вуха. Два солдати, витягли Зедда і Еді з ящиків, стояли по обидва боки від них. За спиною жінки розкинувся величезний табір. Люди були скрізь: відпочивали, працювали, розважалися. Вони були одягнені самим різним чином: в шкіряні обладунки, кольчуги, брудні туніки, штани, які можна було назвати лахміттям. Більшість були неголені і брудні, як дикуни. Над табором стояв безугавно гуркіт, в якому зливалися крики, свист, лайка і сміх, дзвін металу, удари молота і звуки пили, і над усім цим шумом іноді злітав чийсь крик смертельного болю. Намети, тисячі самих різних наметів, немов листя, опале після сильного вітру, займали величезний простір до самого підніжжя гір на сході. Багато наметів були прикрашені здобиччю, смугасті фіранки закривали вхід, перед ними стояли невеликі столики або лавки, тут і там на наметах, як знак завоювання, розвівався жіночий одяг. Вози та коні безладно стояли по всьому табору. Земля перетворилася на багно під ногами натовпів людей. Вся картина являла собою страшне видовище дикого народу, натовпу, мета якого — безцільний хаос. Хоча у їх лідерів були цілі, у самих солдатів — ні.
— Його Високість запрошує вас двох, — сказала їм Сестра.
Ні Зедд, ні Еді нічого не відповіли. Солдати поставили їх на ноги і підштовхнули йти слідом за Сестрою. Зедд зазначив, що їх супроводжують близько дюжини солдатів.
Віз доставив їх у табір. Там, де кінчалася дорога, був вхід у внутрішній табір, можливо, в ставку командувача. Звичайні солдати за колом тяжкоозброєних воїнів їли, грали в кості, мінялися здобиччю, жартували, базікали і пили. Все це бранці бачили, поки йшли мимо.
Зедду прийшла в голову думка закричати, що він один винен в накладенні заклинання, яке вбило так багато їхніх товаришів. Може, тоді ці люди накинуться на них і вб'ють, і вони не дістануться Джегану.
Зедд відкрив було рот, як раптом Сестра кинула на нього погляд через плече. Старий здогадався, що намисто на шиї зупинить його крик. Якщо вона не дозволить, він не зможе навіть говорити.
Бранці йшли повз вози слідом за Сестрою. Тут було близько десятка возів, що стояли в один ряд перед великими наметами. Жоден з них не був порожнім — всі були наповнені кошиками з предметами.
І раптом до Зедда прийшло усвідомлення. Він жахнувся, зрозумівши, що у візках — викрадені з Замку магічні речі. Всі ці вози їхали слідом за ними. І всі вони були заповнені предметами з Вежі Чарівників, які витягли звідти люди, що не володіють даром. Зедд боявся й думати про те, які безцінні і небезпечні речі могли там лежати. Там були речі, що стають небезпечними, коли їх переносити через щити. Були рідкісні предмети, які, якщо їх винести на світло, переставали бути видимими.
Охорона в кольчугах, шкірі, озброєна списами з гострими наконечниками, стояла по обидва боки дороги; вигнуті сокири, мечі перепиняли дорогу. Ці похмурі солдати виглядали ще страшніше і солідніше, ніж звичайні вояки в таборі, хоча і ті могли налякати кого завгодно. Спеціальні загони пильно спостерігали за табором, а звичайні воїни займалися кожен своєю справою.
Охорона провела Сестру, Зедда і Еді через ліс пік. За ними розташовувалися невисокі намети, круглі і однакового розміру. Зедд подумав, що в них, напевно, живуть, найближчі наближені імператора і його особисті раби.
Зедд здивувався, що, мабуть, тут живуть всі Сестри.
За цими однаковими наметами стояли чудові шатра імператора, над якими розвівалися його прапори. Без сумніву, деякі з цих наметів займали офіцери вищого рангу і самі довірені радники.
Старий чарівник волів би скористатися заклинанням вогню і підпалити все це. Тоді б він покінчив з Орденом прямо зараз.
Але він знав, що це тільки на деякий час викличе метушню. Імперський Орден знайде нового тирана для виконання своєї місії. Потрібно не просто вбити Джегана. Зедд не був упевнений, чи вдасться взагалі звільнити світ від тиску і тиранії Ордена.
Незважаючи на запевнення багатьох людей, імператор Джеган не був рушійною силою Ордена. Силою була жорстока ідеологія. Щоб існувати, вона не могла дозволити людям жити в достатку на тлі інших, які страждають під гнітом віри і догматів Імперського Ордена. Свобода і щасливе життя людей Нового світу зводили нанівець все, до чого прагнув Орден. Жити вільно, як ти сам того побажаєш, було богохульством, оскільки Орден вчив, що це злочин і гріх. А гріхи повинні бути знищені в ім'я великого добра. Тому свобода Нового світу повинна бути зломлена.
— Це вони? — Запитав вартовий з коротким волоссям. Кільця, що висіли у його вухах і носі, нагадали Зедду свиней, прикрашених до річної ярмарки. Але, звичайно, свині на ярмарку були набагато чистіші і приємніше пахли.
— Так. Обидва, як і наказували, — відповіла Сестра.
Страж неквапливо оглянув темними очима Еді і Зедда. Судячи з його усмішки, він залишився задоволений, тим, що постало перед ним: зло в його найгіршому вигляді. Переконавшись, що шиї бранців окільцьовані обручами, які не дозволять їм заподіяти шкоду імператору, він відступив на крок і махнув їм проходити до другого посту за наметами слуг і рабів. Погляди вартового були спрямовані вслід грішникам, які отримають заслужене.