11/22/63
Шрифт:
Але я також і боявся.
— А що, як все піде погано? — Я допив свій залишок холодного чаю чотирма довгими ковтками, кубики льоду стукалися мені об зуби. — Що, як я зумію бозна-яким способом відвернути ту подію, а далі все, замість того, щоби покращитися, тільки погіршиться? Що, як я повернуся і побачу в Америці фашистський режим? Або забруднення сягне такого рівня, що всі кругом ходитимуть у протигазах?
— Тоді ти знову повернешся назад, — сказав він. — У той самий час за дві хвилини до полудня дев’ятого вересня 1958 року. І все відміниш. Кожна подорож туди є першою подорожжю. Пам’ятаєш?
— Добре звучить, але якщо переміни будуть настільки радикальними, що твоєї харчевні навіть не знайдеться на цьому місці?
Він усміхнувся.
— Тоді тобі доведеться доживати життя в тому минулому. Але хіба це поганий варіант? Як вчитель мови й літератури, ти маєш затребувану професію, та вона тобі може
Я міг би висловити якесь хитромудре припущення, але натомість похитав головою.
— Тоталізатор. Я поводився обережно — не бажав викликати найменших підозр, звісно ж, я не бажав, щоб якісь букмекерські костоломи ганялися за мною, — але якщо ти ретельно вивчив, хто яку гру виграв від літа 1958 до осені 1963 року, то можеш собі дозволити бути обережним. Я не кажу, ніби ти зможеш жити, як король, бо таке життя небезпечне. Але нема причин, що заважали б тобі жити добре. І харчевня, як я гадаю, все ще стоятиме тут. Мене ж вона дочекалася, а я багато чого змінив. Ніхто б цього не уникнув. Просто пройтися квартал, щоб купити собі буханець хліба та кварту молока, і це вже змінює майбутнє. Чув коли-небудь про ефект метелика? Є така чисто-шикарна наукова теорія, суть якої загалом полягає в тім…
Він знову закашлявся, перший довгий напад відтоді, як він відчинив мені двері. Він вихопив з коробки прокладку, притиснув її собі до рота, мов кляп, а тоді зігнувся навпіл. З його грудей лунали жахливі ригальні звуки. Звучало це так, наче половина його нутрощів обірвалися і тепер колотяться там між собою, як ті електромобілі у парку розваг. Кінець кінцем все стишилося. Він поглянув на прокладку, скривився, склав її і викинув.
— Вибач, друже. Ця моя суча оральна менструація.
— Господи, Еле!
Він знизав плечима:
— Якщо не можна з такого пожартувати, то який у всьому сенс? Отже, де я зупинився?
— Ефект метелика.
— Точно. Це значить, що дрібні події можуть мати величезні, хтозна-казна-бозна-які наслідки. Суть цієї ідеї полягає в тому, що коли хтось убиває метелика в Китаї, то років через сорок — або й через сорок тисяч — десь в Перу мусить трапитися землетрус. Тобі теж це здається таким же захоплюючим, як і мені?
Авжеж, дійсно так, але тут мені пригадався один прапрадавній парадокс з приводу подорожі в часі і я скористався ним:
— Йо, а що, як ти повернешся в минуле і вб’єш там власного діда?
Він вирячився на мене, ошелешений:
— На ’кий би хер тобі заманулося таке робити?
Гарна відповідь, тож я просто заохотив його продовжувати.
— Ти вже поміняв минуле сьогодні вдень всіма можливими дрібними способами просто тим, що пройшовся до «Кеннебекської фруктової»… але сходи до комори, назад у 2011 рік, залишилися на своєму місці, хіба не так? І Фолз стоїть той самий, такий, яким ти його залишав.
— Так, на вигляд той самий. Але ти говориш про дещо трохи більше. Обкрутитися так, щоб вберегти життя ДжФК.
— О, я говорю про багато більше, ніж просто це, бо це не просто якийсь метелик десь у Китаї, друже. Я також говорю про збереження життя РФК, бо якщо Джон виживе в Далласі, то Роберт, радше за все, не буде балотуватися в президенти у 1968-му. Країна не буде готовою замінити одного Кеннеді іншим.
— Ти не знаєш цього напевне.
— Не знаю, але послухай-но. Ти вважаєш, що, якщо врятувати життя Джона Кеннеді, його брат Роберт все одно опиниться о дванадцятій п’ятнадцять, п’ятого червня 1968 року в готелі «Амбасадор»? А навіть якщо й опиниться, то в тамтешній кухні працюватиме Сірхан Сірхан [76] ?
76
Sirhan Sirhan (нар. 1944 р.) — громадянин Йорданії, біженець до США, застрелив сенатора РФК «за підтримку ним Ізраїлю», відбуває довічне ув’язнення.
Можливо, проте шанси на це вкрай незначні. Якщо ввести до рівняння мільйон змінних, звісно, що й результати мусять змінитися.
— А як щодо Мартіна Лютера Кінга [77] ? Чи буде він так само у Мемфісі у квітні 68-го? Навіть якщо буде, чи стоятиме він на балконі мотелю «Лорейн» точно в потрібний для того час, щоби Джеймс Ерл Рей його застрелив? Як ти гадаєш?
— Якщо та твоя теорія метелика правильна, то напевне ні.
— От, і я так думаю. А якщо МЛК залишається живим, то й расові бунти, що спалахнули після його загибелі не відбудуться. Може, й Фреда Гемптона [78] не застрелять у Чикаго.
77
Martin Luther King (1929–1968) —
78
Fred Hampton (1948–1969) — заступник голови Чиказького відділення радикальної партії афроамериканців «Чорні пантери»; був застрелений сплячим у ліжку під час неспровокованого рейду поліції на його квартиру.
— Кого?
Він мене проігнорував.
— У такому випадку, можливо, й Симбіотичної визвольної армії [79] не з’явиться. Нема СВА — нема й викрадення Патриції Херст. Нема викрадення Патті Херст — отже, є невеличке, проте, можливо, знакове зниження страху перед чорними серед білих американців середнього класу.
— Ти мене втрачаєш. Пригадай, у мене диплом усього лише з мови й літератури.
— Я втрачаю тебе тому, що ти більше знаєш про Громадянську війну в дев’ятнадцятому столітті, ніж про ту, яка роздирала нашу країну після убивства Кеннеді в Далласі. Якби я запитав у тебе, хто грав головну роль у «Випускнику» [80] , певен, ти б мені відповів. Проте, якщо я попрошу тебе сказати, на кого вчинив замах Лі Освальд усього за кілька місяців до того, як він застрелив Кеннеді, ти лише перепитаєш: «Га?» Бо вся ця історія десь чомусь загубилася.
79
Symbionese Liberation Army (1973–1975) — лівацька бойова група, відома вбивствами і грабунками; найгучнішою акцією СВА було викрадення онуки газетного магната Патриції Херст, котра після пари місяців життя з бойовиками оголосила, що приєднується до них, і взяла участь в нападі на банк, після розгрому групи була засуджена на 35 років в’язниці, помилувана через 2 роки президентом Картером.
80
«The Graduate» (1967) — фільм, за головну роль в якому актор Дастін Гофман (нар. 1937 р.) отримав «Оскара».
— Освальд намагався вбити когось ще доКеннеді?
Для мене це було новиною, але ж більшість моїх знань про вбивство Кеннеді були позичені з фільму Олівера Стовна [81] . Та хай там як, Ел все одно не відповів.
— А як щодо В’єтнаму? Саме Джонсон розпочав ту божевільну ескалацію. Кеннеді був холоднокровним бійцем, тут нема сумнівів, а от Джонсон перевів усе на інший рівень. Він мав той самий комплекс мої-яйця-більші-за-ваші, який потім продемонстрував і Дюбель, оголосивши перед камерами: «Нумо, постарайтесь» [82] . Кеннеді був здатен зрозуміти, що схибив, і передумати. Ані Джонсон, ані Ніксон на таке не були спроможні. Завдяки їм ми втратили майже шістдесят тисяч американських солдатів у Намі. А в’єтнамці, північні й південні, втратили мільйонилюдей. Хіба був би таким великим рахунок тієї м’ясорубки, аби Кеннеді не було вбито у Далласі?
81
«JFK» — фільм режисера О. Стовна, в якому окружний прокурор Нью-Орлеана Джим Гаррисон (актор Кевін Костнер) провадить власне розслідування вбивства ДжФК і приходить до висновку, що існувала широка змова.
82
Dubya — техаська кличка президента Буша; 2 липня 2003 р. (через місяць після завершення активних бойових дій в Іраку) він кинув у прямому ефірі фразу: «Якщо хтось тут вважає, що може нас атакувати, то нумо, постарайтесь», після чого напади іракських бойовиків на американських військових різко посилилися.
— Я не знаю цього. І ти теж, Еле.
— Це так, але я тепер став справжнім дослідником недавньої американської історії, і гадаю, що шанси на покращення багатьох речей, якщо його врятувати, дуже добрі. Та головне, що не світить жодного фіаско. Якщо справи підуть на лайно, ти просто все зміниш назад. Легко, як матюк стерти з класної дошки.
— Або я не зможу повернутися, в разі чого ні про що не дізнаюся.
— Дурниці. Ти молодий. Якщо тебе не переїде таксист, не хватоне інфаркт, ти проживеш достатньо довго, щоби взнати, яким боком все обернулося.