Вигнання в рай
Шрифт:
Ярило був богом жорстоким, як справжн не прикрашене земне життя. Ярило, як справжнй язичницький бог вимагав жертв, Сергй, чи то з помсти за зраджене кохання, чи просто заради угамування невситимост розбурханих юначих жадань, почав приносити ц жертви свому богов, зваблюючи направо налво двчат та жнок. Хоча й звабленням це назвати можна було дуже й дуже умовно, адже були це в бльшост розкут, як то кажуть, без комплексв двчата та жнки, як хотли бути звабленими не менше, а може й бльше, анж Сергй хотв х звабити, так що Казановою його назвати навряд чи випадало.
Не вдомо, чи якимось чином вс ц життв перипет вплинули на духовне життя Сергя, мабуть, так воно й було, адже успхв
Але Сергвому злетов ось-ось мав пдрзати крила найближчий вйськовий призов, бо служба в Радянськй Арм була хоча й почесним, але ж обов"язком кожного юнака, що досяг призовного вку, а художнй ВУЗ, де навчався Сергй, не належав до тих закладв, що надавали право на вдстрочку або звльнення вд армйсько служби. Як вже йому це вдалося, одному Богу вдомо, але Сидр Маркович всма правдами й неправдами, використавши вс доступн йому можливост, добився таки звльнення Сергя вд призову. Сергй навть деякий час завдяки цьому ще насолоджувався цивльним життям, поринаючи з головою в насолоду малярством вириваючись з полону живопису на деякий час заради чергово любовно нтриги. Можливо, вн так би й прожив свй призовний вк, пройшовши школу життя, як офцйно називали Армю, заочно, якби сам Сергй не виршив таки пройти цю школу по-справжньому.
Що його подвигло на такий крок? Найменш за все це був, звичайно, той липовий офцйний радянський патротизм, вд якого вже на той час не залишилося й духу. Просто Сергй хотв не уникати того жорстокого випробування, яке повинен був пройти кожен юнак, щоб стати чоловком, та й це життя з безкнечною чергою любовних пригод, що втшали лише плоть не торкалися душ, просто втомлювало, що вже позначалося навть на його малярських пошуках - полотна ставали все бльше одномантними, ршення все бльш поверховими й пласкими. Це був справд якийсь тупик, безвихдь. щоб розрубати цей Гордв вузол, Сергй виршив таким радикальним чином змнити сво одномантне життя.
Та ще й служити вн виршив не де-небудь, а в самй найгарячшй точц, яку тльки можна було на той час знайти, в Афганстан, де точилася справжня вйна, а не просто якась там гра - виживу, виршив вн, то, мабуть, таки зрозумю в цьому житт щось таке, що дасть мен наснагу жити творити й надал, а загину, то - загину, бо жити таким життям, як зараз - не велике щастя.
Матер Сергй, звичайно, не сказав про Афганстан, хоча матер йому й справд було жаль, можливо, матер тльки й було жаль, хоча вн шов на вйну насправд ж не для того, щоб загинути, а щоб перемогти - врешт-решт, вн був не серед останнх: скльки вн себе не пам"ятав, вн завжди займався спортом, осягав майстернсть самбо пд кервництвом прекрасних майстрв, як поряд з офцйним самбо навчали Сергя та його товаришв по спортивнй секц боротьби тонкощам схдних диноборств, так би мовити, пдпльно, адже так ворож буржуазн вигадки, як карате й тому подбн штучки, були в Радянському Союз офцйно заборонен для широкого загалу.
Афганстан зробив Сергя християнином, християнство зробило його православним, православ"я вдкрило йому шлях духовного живопису, що все разом нарешт привело його сюди, в село Веселе, де вн зустрв отця Михайла та Оксану. Що ж, заради цього варто було пройти Афганстан. Заради тако зустрч варто було вддати що завгодно. Але була й нша сторона медал - ця зустрч виявила,
На превеликий жаль, його любовн зальоти, як це не прикро було для самого Сергя, продовжувались аж до останнього часу. як вн не побивався над цю, самому йому неприйнятною й непримною вадою, як не каявся, але... Вн все прекрасно розумв, розумв до самих глибин грховнсть ц сво вади, все ж. Звсна рч, це не було те сатанинське сп"янння вд коловороту плотських втх, що захопило було його в юност псля такого печального кнця його першого кохання, що не стало, на жаль, коханням на все життя, як вони з Оленою мряли, сп"янння, пд час якого Сергй пд орудою свого бога Ярила вддавав сво тло й душу на поталу шаленим пристрастям.
Зараз це було зовсм нше. Зараз це були все ж, можна сказати, нормальн людськ стосунки, без яких нормальне життя якось навть не уявлялось, адже ж бути самотнм одинаком не зовсм природно молодому здоровому чоловков, навть якщо вн художник та ще й займаться розписом храмв. Це були не просто любовн нтрижки, як колись, - це були цлком здоров вдносини мж чоловком жнкою з цлком здоровими намрами одруження й створення нормально здорово см", бо ж сам Бог велв людям плодитися: як сам Сергй це напвжартома визначив для себе згдно з мфологчними уявленнями - треба було змнити Ярила на Ладу й Рд. Та й мама Сергя теж була не в захват вд його неприкаяно самотност й наполягала на його одруженн, мряла няньчити внукв. вн старався знайти соб пару, старався щиро й вдверто, але...
Якось все не виходило. Все завжди розпочиналось так романтично - як правило, раптова зустрч, блискавка симпат, квти, шампанське, шалена пристрасть, мр про майбутн, спроба жити разом - от на цй самй спроб все зазвичай закнчувалось. Два, три мсяц, найбльше пвроку - вс романтичн стосунки вдступали перед натиском реального життя: грош, й все бльше й бльше потрбно було грошей, як еквваленту добробуту, життя, майбутнього, щастя, еквваленту кохання. Все впиралося в грош. Де й двалося те романтичне почуття, що зовсм недавно кидало х в обйми безоглядно пристраст. Вона вимагала грошей - чим дал, тим бльше. Сергй ставав для не приладом для добування грошей, не бльше. Вона вимагала грошей - адже вн може, варто йому лише захотти, запросити нормальну оплату сво прац, нормальну цну взяти , а не т копйки, що вн бере за сво ункальн роботи: його робота варта нормально цни, а вони не обднють, ц церкви багат, зна вона, бачила, тобто вона поки що нчого ще не зна про цей його Кивський Патрархат, а те, в яких автомоблях здять велик начальники з Московського Патрархату, в якому золот, в яких дамантах вони ходять, як швейцарськ годинники (по деклька десяткв або й сотень тисяч доларв!) вони носять, це вона прекрасно зна - так що нчого, не збднють його святенники, якщо заплатять нормальну цну. Хай платять!
Хоча при знайомств вс ц жнки здавались такими безкорисливими, такими захопленими його творчстю, такими зацкавленими в розво укранського православ"я. Й чим дал, тим глибше закрадалась йому в душу пдозра про хню лицемрну гру з самого початку знайомства - як в хнх примтивних корисливих душах з самого того часу, коли вони дзнавались про його професю, виникав задум про можливсть заробляння великих грошей, варто лише по-доброму переконати його, вилпити з нього нормальну людину в майбутньому. Вся хня безкорисливсть захоплення мистецтвом при знайомств були лише лицемрною грою, щоб якнаймцнше зачепитися за нього, як за джерело великих грошей у майбутньому.