Вигнання в рай
Шрифт:
– Славко, - назвав сам себе хлопець повльно вставши та вдчутно потиснувши Сергв руку.
– А це Юрй ванович Павлюк, - представив панотець останнього гостя, зрлого огрядного чоловка з красивою русявою шевелюрою й плеканими вусами, - на вдмну вд наших молодих педагогв, за освтою журналст, допису в нашу районну газету, активст мсцево "Просвти", взагал займаться багато чим на благо Украни та культури разом з свою дружиною, Клавдю Семенвною, яка завду нашою сльською бблотекою.
– Дуже, дуже примно, - з великою повагою потиснув руку Сергя Юрй ванович, - давно слдкую за вашою творчстю, великий ваш шанувальник, як, впевнений, кожен з тут присутнх.
– Мою Оксанку ви вже знате, - напвжартома сказав панотець, посмхнувшись свой доньц, що якраз розставила на стол каву, - ще вчора, маю надю, ви досить добре познайомились.
– Чому
– Так, - в тон йому сказала й Оксана, - Сергй, виявляться, хоч мський житель, але дуже рання пташка, сьогодн прийшов до храму, щоб розпочати роботу дуже рано.
– То що, роботу з розпису храму можна вже вважати розпочатою?
– запитав зацкавлено отець Михайло.
– Так, так, вважайте, що робота вже розпочалася, - запевнив Сергй.
– як же робота, - не втримався вд питання панотець, - поки що на стад творчих терзань, чи вже яксь вдчутн, реальн ршення й намри?
– Робота вже на стад реального втлення, - не забарився з вдповддю Сергй, - ось тут тут, - приклав вн руку долонею до грудей, а потм до голови, - все вже готове. Залишилося лише все це перенести на стни храму, а от для цього вже мен знадобиться й ваша допомога, - звернувся вн до панотця.
– Все, що в мох силах, я готовий зробити, як сам, Сергю, розумте, але навть не уявляю соб, чим би я мг вам допомогти в справ, до яко я, чесно кажучи, маю стосунок лише як глядач вже готового твору, тобто як споживач. Чим би ж я мг вам допомогти в створенн?
– Я сьогодн вранц вже говорив Оксан, - вдповв Сергй, - що для початку роботи в мене вже деяка кльксть матералв для попереднього вологого тинькування стн для фрески, але матералв цих, звсно, замало, мен знадобиться ваша допомога для, так би мовити, здобування в подальшому цих самих матералв. А це, взагал то, дуже специфчна сумш для тиньку, - додав вн, - рецепт яко я сам розробляв протягом багатьох рокв, вивчаючи досвд, як втчизняних, так закордонних мох колег, як сучасникв так попередникв, вивчав досвд, як кажуть, всх часв народв, аж поки не зупинився на оптимальнй, як на мене, сумш, нгреднтами яко багато матералв, що яксь з них можуть видатися дивними, деяк з них, до реч, можна назвати продуктами сльського господарства, так що, я думаю, дстати х можна буде легше тут, на сел, а деяк мен було легше дстати в Кив. Одне слово, маю надю на вашу допомогу в цьому питанн, панотче.
– Нема питань, - радо погодився Михайло Архипович, - в цьому ви можете покластися на мене повнстю. Не можу обцяти щось з нших планет, а все, що на планет Земля, я думаю, ми в змоз для вас дстати.
– Дуже дякую, - задоволено промовив Сергй, - в такому раз, я можу приступати до роботи негайно без няко турботи про матеральний бк. Адже, надйний тил - запорука успху.
– Я вибачаюсь, - пригладивши сво плекан довг вуса, звернувся до Сергя Юрй ванович Павлюк, - мене вже давно цкавить одна особливсть вашо творчо манери, Сергю Михайловичу. Якщо дозволите, то я б хотв вас про це запитати...
– Будь ласка, питайте. Якщо зможу, я вам поясню все, що вас цкавить.
– Але перш, нж ви почнете слухати запитання Юря, - втрутився в розмову отець Михайло, - я все ж би запропонував вам, Сергю ссти. В ногах правди нема, та й сплкуватися нам так буде зручнше й вльнше. Тож сдайте, будь ласка.
Сергй озирнувся й зрозумв, що дйсно не помтив, що зайшовши до господи, так стояв бля столу, в той час, як вс нш гост сидли, що виглядало досить кумедно.
– Дйсно, - посмхнувся Сергй, - стою тут, неначе викладач перед учнями, хоча викладач тут зовсм нш, - кивнув вн у бк гостей.
– Треба й правда приссти, але тльки псля вас, отче, - глянув вн у бк Михайла Архиповича, який теж стояв поруч, - псля Оксани, - додав, подивившись на двчину, що теж, роздавши каву, стояла бля столу й слухала розмову.
Вс разом розслися за столом.
– Спостергаючи за вашими роботами, - продовжив мову Юрй ванович, ставлячи сво запитання Сергв, - я помтив, чи може, мен здалося, що я помтив одну незвичайнсть ваших кон та розписв храмв - ви, на вдмну вд свох колег, використовуте в свох роботах досягнення, методи й прийоми всх останнх напрямкв та течй в образотворчому мистецтв: мпресонзму, експресонзму, як всляких вдомих дотепер модернстських напрямкв - вс ц абстракцонзми. Що, на загал, погодьтесь, не зовсм звичайно для тако традицйно, навть ортодоксально галуз мистецтва, я церковне малярство. То я правильно пдмтив,
– Н, Юрю вановичу, це вам не примарилося, - почав вдповдь Сергй, - я дйсно таки використовую в свох роботах досягнення сучасних шкл малярства, хоча, - вн замислився на деякий час.
– Хоча я хотв би щодо цього зробити деяке уточнення. Я, взагал то, не вважаю весь цей модернзм пост-пост-пост-модернзм чимось таким вже новим, тобто сучасним винаходом.
– Цкаво, - не втримався вд вигуку Юрй ванович, - цкаво. Тобто, що ви мате на уваз?
– Я маю на уваз хоча б, наприклад, ще т ж сам досторичн наскальн малюнки, де вслд за реалстичними зображеннями тварин дещо пзнше приходять малюнки, як ми зараз назвали б модернстськими, в яких первсний художник, використовуючи засоби символзму, вже намагаться показати нам не сам об"кт зображення, а сво враження вд цього об"кту, чи сво ж таки щодо цього об"кту намри. Що ж до середньовчного символзму, який прийшов на змну реалзму античному, то тут взагал все видно неозброним оком - середньовчний християнський символзм, я думаю, нчим не поступиться сучасному модернзму в глибин й яскравост зображення не зовншньо схожост, а внутршнх духовних пошукв. Бльше того, - вдчувалося, що ця тема була для Сергя й справд дуже цкавою, - я, як людина, що присвятила вивченню цього питання дуже багато часу й уваги, думаю, що маю право сказати про те, що, як на мене, символсти християнськ середньовчн просунулися в осягненн духовних основ буття та у вияв х засобами малярства значно глибше, анж хн сучасн наступники - адже, середньовчн творц були перейнят непохитною врою в примат духовного над матеральним, й тому хн роботи так чист, чесн, вдверт, щир й переконлив, в них нема нчого, так би мовити "за пазухою", на вдмну вд сучасних модернств, як втлюють у свох роботах фантасмагоричн коп хворобливих марень спонукувано брудними тваринними пристрастями плот, намагаючись видати ц марення за вияв духовност. Але ж тваринн нстинкти й людська духовнсть - реч дещо рзн, а тому, мабуть, сучасному абстракцонзму навряд чи коли вдасться досягти тих духовних вершин, як пдкорили середньовчн мстики. А звернення до реалстичного фотографчного зображення в малярств, що прийшло на змну середньовчного символзму в нов часи, я розглядаю знову ж таки, як закономрнсть: на змну первсного реалзму прийшов первсний символзм, який потм був замнений реалзмом античним, в свою чергу замненим символзмом середньовчним, на змну якому прийшов реалзм новтнй, в свою чергу замнений сучасним абстракцонзмом - все, так би мовити, пдтверджу флософськ висновки про спралеподбнсть руху людського духу, з тю тльки заувагою, що виникають сумнви у вищому щабл наступного витка спрал щодо попереднього, адже пку середньовчних духовних осягнень, як на мене, поки що ще не вдалося досягти сучасним майстрам, не кажучи вже про те, щоб перевершити попередникв. З ншого ж боку все це - пдтвердження незнищенних слв Екклезаста про те, що нема нчого нового пд сонцем.
– А ще, - оглянув отець Михайло всх присутнх, - все щойно нами тут почуте пдтверджу достоврнсть того, що вас, Сергю, вважають найпершим майстром церковного малярства сучасност. А ще ваш сьогодншн думки можна вважати продовженням наших з вами вчорашнх роздумв щодо Фрейда, Нцше й стосункв матер з духом - виявляться, що мен мало чого нового вам розповсти в царин флософ.
– Зовсм н, отче, - заперечив Сергй, - я якраз так не думаю. Якраз у флософ, зважаючи на нашу вчорашню розмову, мен багато чого у вас навчатись. Я ж бо торкався завжди флософських проблем лише в тй мр, в якй це стосувалося розумння тих чи нших сторн мистецтва, дал я ще не йшов, а от псля нашо вчорашньо розмови я побачив нш можливост, ширш видноколи - вчнсть, виявляться, набагато тривалша, а безмежнсть набагато безкнечнша, анж я ранше думав, - самокритично пожартував вн.
– А про як це так вчорашн ваш тамниц ви тут натякате?
– спитав Юрй ванович.
– Нам би, знате, теж хотлося бути в курс справ, а не намагатись лише здогадуватися, про що ви власне тут ведете помж собою мову.
– Та ми вчора з Сергм трохи подискутували, - отець Михайло знову повльно оглянув усх присутнх, неначе запрошуючи кожного з них до спльно розмови, - щодо флософських проблем взамостосункв матер та духу, що пдрунтям для розумння взамостосункв матерального та духовного в житт як цлих суспльств, так окремо взятих людей. Може це звучить занадто складно й здаться далеким вд життя, але, я думаю, не для тих хто зараз тут збрався. Я думаю, що для тих, хто зараз тут збрався така розмова буде дуже цкавою.