Гарячий шоколад із запахом ванілі
Шрифт:
Хлопці щось обговорюють поміж собою, а я не можу думати ні про що інше окрім того, що рука Антона нібито «випадково» зачіпає мою. Він що знову за вчорашнє? Ех, просто не буду звертати на нього увагу. Взагалі…
Як же він приємно пахне. Чи це Ерік? Ні, точно ні: від Еріка завжди пахне свіжою зеленою травою. А Фелікс має запах… ванілі? Так, точно. Боже, як же він приємно пахне. Все, досить, треба припинити думати про нього.»
«Цікаво, він знову буде тримати двері? Так, саме це він зараз і робить.»
– Дякую, – ледве чутно промовила я.
– Ти боїшся мене? – почувся голос ззаду.
«Так, я не повинна брехати, необхідно йому сказати все як є.»
– Якщо чесно, є трохи.
– Вибач, я не хотів тебе так налякати вчора. Ти сильно сердишся на мене?
«Ну припини використовувати цю свою чарівливу посмішку!»
– Звісно ж ні. Ти не зробив нічого поганого, щоб я сердилась на тебе.
«Тим паче, мені подобалось усе, що відбувалось тоді у кімнаті. Проте я тобі у цьому не зізнаюсь.»
– Це добре, – відповів мені Антон, посміхаючись.
Зайшовши до кімнати Адама, я плюхнулась на вільне місце на дивані. Із однієї сторони сидів Артем, а з іншої… тепер сидів Фелікс.
«Так, все, заспокойся, він просто сів поруч…
Воно то так, проте це відчуття холодку по тілі, коли я розумію, що наші руки знаходяться дуже близькоодна біля одної.»
Голос кузена відігнав мої думки:
– Мама мені вже з усім допомогла: ну там їжа, закуски, випивка.
– Випивка? Ви що серйозно? – тепер уже і я почала підтримувати розмову хлопців.
– А що не так? «Міс Правильність» має щось проти? – звернувся до мене Мілен, свердлячи сердитим поглядом.
«Ну не розумію я цього приколу з випивкою, проте це не моя вечірка, а значить – і не моє діло.»
– Взагалі-то її ім’я – Емма.
«Що? За мене заступився Фелікс? Справді? Хоче таким чином загладити свою провину? Ну то й все одно: він заступився – і це вже варте того, щоб заслужити мою повагу до нього.»
– Так, все, досить тут сваритись. Послухайте: сьогодні на треба визначитись із музикою, а завтра вже безпосередньо прикрашання залу та оформлення столів із їжею та напоями.
«О, музика це цікаво. Може взяти це діло на себе?»
– Багато пісень
– Основу частину я вже знайшов. Ще десь пісень 15. А що?
– Можна мені зайнятися складанням списку?
– Так, давай, а ми будемо їх прослуховувати і обирати ті, що найбільше нам сподобаються.
Отож, витративши безліч часу, ми зійшлись згоди на таких композиціях:
One Republic vs. David Guetta – If I lose we run
Main-de-Gloire – I knew you were trouble
55 Escape – Lies
Blur – Song 2
3 Doors down – Believer
Kesha – Your Love is My Drug
Дзідзьо – Голі дівчата
Slipknot – Before I Forget
Papa Roach – Not Listening
Don Veda – I’ll Remember You
Bullet for My Valentine – Walking the Demon
Three Days Grace – Break
– Загалом. Я порахував, що усіх пісень вистачить десь годин на шість, тому жодна з них не буде повторюватись. До речі, Емма, Фелікс, вибачайте, що не сказав вам раніше, що на вечірку всі приходять парами; зовсім не обов’язково для цього зустрічатись між собою насправді, проте правило є правило: необхідно його дотримуватись. Ви, до речі, можете об’єднатися у пару між собою, – сказав нам, вказавши один на одного, Адам.
– Ти ж не погодишся бути зі мною у парі? Правда ж, Емма? – боязко запитав Антоша.
«Що я бачу в його очах? Страх? Він боїться, що я йому відмовлю?»
– А ти хотів би, щоб я погодилась?
«Боже, що я роблю?»
– Так.
«Коротко і чітко.»
– Адам, ми прийдемо з Феліксом у парі, – випаливши це, я краєм ока глянула на здивованого, проте радісного Антошу.
– Оу, ледве не забув; існує ще одне правило: на кожному повинна бути присутня річ, що належить його партнеру, – сказав кузен.
– Хто придумував усі ці правила? Це ж безглуздість, – вирішила висловити свою думку я.
– Ти не розумієш… поки-що. Але завтра ти побачиш, як це весело, – відповів мені Адам.
– Я можу дати тобі якусь свою футболку, лише вона на тобі буде виглядати як сукня, – звернувся до мене Антон.
«Блін, він дасть мені щось своє. Цікаво, всі його речі пахнуть ваніллю?»
– Так, давай; я люблю носити великі футболки.
«Так, я буду пахнути Феліксом… Боже, що це зі мною? Мені що, починає він подобатись усе більше і більше?»