Листи в Україну. Вибране

Андрухович Юрий Игоревич

Хроніка з 1719 р.

Заборонено ярмарки, бійки і карнавали. Охоронці стоять непролазні, мов чагарник. Зостається одним-єдина розвага: привселюдне спалення чарівниць. І повзе звідусюди понуре голяцтво — цей маленький народ із піском у ротах. Непристойні слова на фасадах палаццо і судилище тлустих сутанних сутяг. А ворожка, чи то чаклунка, чи відьма — наче свічка, готова згаснути — лиш дихни! (Містечковий дурень регоче ридма, і під гавкіт собак розгоряється хмиз.) Я обстав би за тебе, мала посвітачко в жалобі, я твій попіл, мов пам’ять, по дрібці зберу, але хлопці з киями взялись до наших суглобів, і вони плюють на цей старовинний брук. І підноситься стовп вулканічного ревного жару — стоїмо й мовчимо, як по горло в ріці. Просто хлопці в беретах мають вівчарок, і вони роздерли б нас, як зайців. Ти гориш, наче книга, в якій недописано слово, і з густого неба такий посірілий сніг, ти гориш, мов лялька, в якій полова, у старих пивницях повно таких, у

глухих подвір’ях, а ще у сумних катівнях, де минають літа, де вічна осінь — отам, де білизни вбитої тріпотіння, ти гориш, як свічка, понад життям.

ЯРМАРКОВІ ПАТРЕТИ

1. Павло Мацапура, злочинець

Павло Мацапура — ніжинський полковий кат, страчений 1740 р. за «ядение человеческого мяса і прочия богопротивныя злодеяния».

З коментарів до «Енеїди» І. Котляревського

наша змора нічна ти давиш на дух як магніт що за черево бідне носило сей капосний плід прогорів у злобі своїй ніби отруєний ґніт мацапура павло скверносій солодій содоміт аж тепер йому страта мотузка амінь і гаплик аж із вуст його темних повисне язик наче шлик погойдаєшся чорною грушею павлику пане кличмо з неба музик биймо в бубни тим паче в тимпани повилазить усе навіть очі якими нас пік а із неба комета рогата фініта і шиш заговорена кров двадцяти і семи чоловік перемелені кості монети серця і гашиш чорний квіте ночей магістре залізних тортур збур ходячий ганьба сім’ї мацапур людоїд рукоблуд єзуїт зорекрад продавець вінків рушників дівчат і зійшовши павло на хиткий на досмертний поміст і говорить павло побачивши яма яка ніжні ніжинці оскоромлені в піст може я тільки сумнів у Божих руках а тепер полечу в нічний вавилон вавилон і нікого з вас не болить не болить не скубе що жив на світі такий павло аби благими ви чули себе та й поліз у петлю ніби там анаша або херувимська музика ніжна і хоч зашморг вийшла на світло душа і кружляла над площею міста ніжина

2. Арія Олекси Розумовського

єлисавет божественна феміна з меду й криці у вінку монархинь окраса бель-роз аки змій залізши я до лігва цариці арлекін єхидний підступний малорос гоп-ля фортуни фаворит цур обаво згинь голова відвалиться хіба від забав напудрений троянець (троянський кінь) августейше серце в кишеню забрав похукав розтануло так зійшов указ гетьман у перуці гуляй лицарство славне голови на палях і голод і сказ пощипують фрейлін петербурзькі фавни (а сірома босо майдани топче голови в канавах чума і жах голубе наш тихий гетьмане отче чи бачиш проміння в нас на ножах) соловій син кобзи півчий дух капели повернув печать булаву права козачки про що ви там по закапелках гетьман у шляфроці вольниця жива так орфей хохлацький в’юсь під клавікорди лихо закаблукам так і перетак лотри і лакеї ордени і морди голови в темницях рококо-гопак

3. Пастух Пустай, поет, баронський син

Михайло Пустай — оповідач і казкар, лемко зі Східнословацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і «Баронський син в Гамерици», що дуже перегукується з «Подорожами Сіндбада».

а за морем першим гамерика з плюшу а за морем другим гамерика з терну щоб не так гостро цілили в душу одягни їй дурня броню панцерну а на дні гамерик золоті схрони а ти й на різдво ходиш у дірявій куцій реп’яхами латаний пастуший бароне драпаєшся одвіку на стовп екзекуцій кози повмирали пішли за обрій пусткою пустаю віє від стада коби впав із неба діамантик добрий щоб не так люто судила громада бо за морем першим гамерика з меду а за морем другим гамерика з воску виглядаєш із неба бодай комету і болить світло в темницях мозку так йому тісно між отих гамерик бо хоч кам’яний берег але він твій берег і росте з нього мов покруч хвора черешня рана твоя прийдешня луна вчорашня в’язко мені казко гнітко мені квітко мілко мені гілко гірко мені зірко марно мені сарно хлипко мені рибко хрипко мені скрипко сухо мені суко

4. Козак Ямайка

О скільки конику-братику крутих чудасій на світі дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало по сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті і вежі фритауна бачу як вийду вночі з бунгало і так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари якого лисого чорта з яких попідземних фаун та й зрадили нас у битві морські косарі корсари а батько ж хотіли взяти отой блаженний фритаун а там тринадцять костелів і вічна війна з амуром а ще тринадцять безодень де срібло-злото коморне дівчата немов ліани нечутно ростуть за муром і хочеться їм любитись а їх зодягли у чорне кружаю тепер сивуху надвоє з піратом діком кажу йому схаменися кажу покайся паскудо невже коли ти европа то вже не єси чоловіком якого хріна продався за тридцять гнилих ескудо а дік то химерна штучка плекає папугу пугу плеще мене позаплічно заламує руки в горі оце тобі лицар з лугу осьо тобі зелепугу to be or not to be каже і булькає I’m sorry невільницю каже маю зі шкірою мов какао купи сизокрилий орле маркотно ж без господині город засівати не конче прицмокує так лукаво город на ній проростає тютюн ананаси дині наплодиш каже козацтва припнеш усіх до коша тільки ж ярму не дається шия моя душа та вже його і не чую плюю на плюгаву супліку конику мій невірнику апостоле мій хома піду на зорю вечірню зріжу цукрову сопілку сяду над океаном та вже мене і нема

5. Самійло Немирич, авантурник, посаджений за ґвалт у вежу, самому собі

вчора був ти герой одягався у плащ їздив кіньми і саньми співав пияцьки нині сівши у вежу ридай пропащ зґвалтувавши дівча що розносило пляцки може сп’яну а може скосив тебе шиз де шукати причину такого лайдацтва тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз ти що пив і гуляв і мав купу багацтва мав півміста друзяк і півміста курвів розважався маґнацьки цицьки мав і цяцьки та знеславив себе і родину і львів і дівча і курвів і вітчизну і пляцки ти тепер найостанніший князь волоцюг за невинне дівча що не з’їло б і муху цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг і лежи мов лантух окаянний свинтуху недостоєн єси щоб кишки твої псам запитає суддя та не в янка чи в яцка а у тебе хоча ти не відаєш сам чи дівчини хотів чи хотів її пляцка чи кохання хотів що неторкане ще пропливає над ринком де рила і туші ну бо що це за світ і куди він тече коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші якось так воно все у глибокій дірі і на Бога на чорта те личенько біле от хіба що лишень упирі і щурі і на цьому амінь бідолашний дебіле

ВЕЧІР ШАРЛАТАНІВ

1. Подорож з хіромантом

це точне прочитання доль не снилося й кассандрі на еластичній мапі рук себе малює час твоя долоня як і всяка інша полігон для мандрів жени у світле майбуття уявний тарантас твій тарантас вперед летить і півжиття прочовгав за ним твій ангел віршомаз обскубаний авжеж якась ця лінія життя у тебе з біса довга я маю враження що ти ще трохи поживеш звичайно лінія мистецтв алея у діброві священні урни кістяки літають музи низом там у фіналі премії погруддя мармурові і твій музей і твій клозет при вході в комунізм а ось і лінія кохань це річка в ній заплава і там хлюпочуться жінки данаями з дунаю їх сто і триста їх одна о дійсносте лукава а ти щоразу бубониш з кохання я конаю агов приїхали вилазь ці капіляри ями подряпини мов рівчаки і зморшки роздоріж а тут осьо тобі уже туди вперед ногами така нірвана вічний кайф достоту як париж

2. Вечеря в шаблековтача

він має щось від різника або від самурая його ножі то попурі для джазових музик вуста роззявлено до ста все до мікрона грає важливо губи розтягти і зберегти язик дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки гімнастика для щік зубів трахеї язика та тільки шабля над усе дивіться українки бо шабля це апофеоз для нього козака вона це промінь що гряде в його жертовне тіло ковтай ковтай ковтай її коли як не тепер повітря геть легеням зась і серце вниз осіло а він порожній наче дух і чуйний мов сапер вона зникає в ньому вся наткнувшись на кишечник ми кричимо давай давай лякай своєю грою від наших вигуків і слів невдячних недоречних на ньому проступає біль і він стікає кров’ю так ми дивилися на все волали біс і браво немов у цирку чи на з’їзді зрештою або на кінофільмі де герой життя віддав за справу аж ружа крові процвіла крізь горло і жабо

3. Дискусія з черевомовцем

у нього замість голови велика халабуда в ній мешкають його думки про себе і народ а черево голодний храм середохрестя чуда промов і гімнів і поем і величальних од о черево духмяний кіш ясна столице духу глибинний епос ворожба симфонія і міт якщо колись він все ж помре якщо віддасть він душу нетлінне черево внесуть у тишу пірамід а поки що йому кричу бодай здригнися брило ти надто довго бубонів про майбуття і про те як навіки роздаси всім порівну на рило а тим у кого рил нема їм гаком під ребро а він своє ти хто такий мовляв ти хто чого ти мовляв не дихай і мовчи якщо ти є ніхто у нього в череві палац коханки і колготи тривалі оплески зірки сортири і авто а в мене тільки дві руки неб’ючі нетутешні і як я ними продавлю могутній цей капшук щоб висипався з нього тлін щоб здувся він нарешті щоб він розвіявся в пітьму як непристойний звук

4. Політ з астрологом

мій проводир нічний дивак а може просто дурень він обіцяє в небесах розкішний балаган там каже музика й питво з космічних винокурень і ми покажем ворогам наган чи ятаган там каже міріади зір закручено в сузір’я ми власні назви їм дамо підійде будь-яка сузір’я гречки чи пшона сузір’я вовни й пір’я або сузір’я гопака чи навіть будяка а ще ж до біса є планет мов хто крупи накрапав мене тримайся мов коня якщо ти мій синаш я кожну завоюю так щоб ми підняли прапор і вітер буде над усім а прапор буде наш яка там воля звідти я зчитаю людям льоси яка рухома широчінь куди там тій землі ну що земля вона пласка по ній гуляє йосиф не той що в назареті жив а той що у кремлі по ній блукають кістяки і кличуть нас до ями там сіє промені чума а смерть усім кума щодня гризня і пацючня безодня під ногами і кажуть нам що нас нема і місця нам нема та все ж дерева на землі на зло усякій владі ростуть без дозволу царів чи санкції проноз козацькі кості оживуть навесну в ленінграді козацькі душі зацвітуть таким є мій прогноз