Вигнання в рай
Шрифт:
То що ж тод робити? Який вихд? А вихд, власне, один. Вихд дино можливий - вн ма втрутитися. Вн ма стати на захист ц беззахисно двчинки. Але ж це означа власноруч розрахуватися з Федорчуком, не треба тут вживати оце соромливе "розрахуватися" - вн, власне, ма просто вбити Федорчука. Так, так, саме просто таки власноруч убити людину! Вн ма стати вбивцею! Але ж - це кнець! Кнець усьому, кнець життю. Втм, як це, кнець життю - адже життя не ма кнця, бо душа безсмертна. Чим же воно, це вчне життя, ма стати для вбивц?
Але ж вн стане тепер убивцею так, так: якщо вн уми руки й просто споглядатиме збоку, як уб"ють рину, то вн, звичайно, буде
Але ж це, власне, й не буде просто звичайне вбивство. Одне те, що Федорчук не людина, а справжнснький монстр, хоча це й не да саме по соб права на самосуд його вбивство, якби не ситуаця з рою. Це не буде звичайне вбивство, це буде акт смертельного подинку, в якому Сергй буде на боц ображеного й приниженого, на боц того, кому загрожу смертельна небезпека, й вн вдверне цю небезпеку наймоврнше цною власного життя, адже навряд чи йому вдасться вийти з цього подинку живим-здоровим - навть, якщо йому вдасться уникнути миттво смерт прямо пд час акц, коли Федорчук буде вже мертвим, то все одно не вдасться уникнути розплати за це, рано чи пзно розплата таки прийде.
Вбити людину, ясна рч, не просто - ця проблема не вперше поставала перед Сергм, який свого часу пройшов Афганстан, де йому доводилося не раз вбивати, й де ц вбивства виправдовувалися, здавалося, сам собою, як невд"мний органчний акт вйни. Але й там, в Афганстан, на вйн, пд час бою, коли, якщо не вб"ш ти, то вб"ють тебе - навть там Сергя надзвичайно гнтило це питання, перше, що вн зробив, як тльки отримав таку можливсть, при зустрч з одним з священикв зврився цьому Божому слуз в свох сумнвах щодо правомрност вбивства, навть якщо це вбивство чиниться на вйн: чи пробачить Бог вбивство, якщо воно вчинене навть на вйн.
У вдповдь тод йому священик сказав, що на вйн вон де в бй не для того, щоб когось вбити, а для того, щоб захистити й самого себе й тих мирних людей, як стоять за його спиною й не здатн сам себе захистити, а в бою ж невдомо хто кого вб": ти когось, чи хтось тебе - так що, йдучи в бй на вйн, вон, власне, йде вддати життя сво за ближнього свого, а про це навть в Ббл написано, що блаженний, хто вдда життя сво за ближнього свого. Сергй на все життя запам"ятав ц свят для нього слова - а зараз теж була, власне, така ж сама ситуаця, зараз вн теж, як тод, на вйн, йде в бй, щоб захистити того, хто не в змоз сам захистити себе, зараз вн теж де, аби вддати життя сво за ближнього свого.
Сергй не любив гучних слв, але хто б там що не говорив - це буде двобй добра з злом, в якому вн, Сергй, буде на боц добра. все. Крапка! Вн прийняв ршення. Та й някого ншого ршення, някого ншого виходу в Сергя в цй ситуац й не було - це дино можливе ршення для того, хто хотв би вийти з честю з ц ситуац й залишити за собою право молити Бога про милосердя.
А як же Оксана, отець Михайло? Що ж, Оксана все зрозум. Вн напише Оксан листа, в якому про все докладно розповсть. Оксана все зрозум. Оксан взагал нчого не загрожу на шляху спасння, адже земне життя - це лише частка, й то незначна, мзерна частка життя вчного. А що б Сергй
"Господи!", - подумки вигукнув Сергй, якого раптом блискавкою прошила згадка про те, що вн же ц ноч зрадив Оксану! скльки б вн не намагався виправдати сам себе тим, що це не була власне зрада, адже було це не тамуванням хт, а наслдком безмежного жалю й милосердя до ри - вс ц недолуг виправдання не були варт й ломаного гроша, вс ц виправдання, як сама зрада, були вигадками Сатани, аби затуманити, розмити, спотворити чтксть стинного стану речей, який полягав у тому, що зрада - зрада, якими б благими намрами хто не намагався виправдати. Вн переспав з ншою!
це псля того, як його другою половинкою - другою половинкою його тла, другою половинкою його душ погодилася стати така двчина, як Оксана: дина в свт двчина, з якою вони, об"днавшись, могли б стати одним цлим - зцлитися! вн все це зрадив! А тепер зайнявся вслякими розумуваннями на морально-етичн й релгйн теми, аналзуючи рзн варанти: що буде, коли вн поведеться так, чи накше, що буде, коли вн повернеться, чи не повернеться до Оксани - н, не повернеться, нколи, свою пдлою зрадою, вн раз назавжди вдтяв соб можливсть повернення до Оксани. Так, так саме навть всяке припущення можливост повернення треба раз назавжди вирвати з серця. Забути й бльше нколи не повертатися до ц думки. Все. Крапка.
Права значить була Оксана, коли говорила йому про те, що вн ще тльки виграв деяк битви на шляху до стинного просвтлення, а перемога у його вйн за спасння ще дуже далеко. Ось Сергй спробу свом заступництвом за ру виграти, можливо й не вйну, а дати ршучий бй у вйн за порятунок сво душ, та й Оксан вн дасть цим можливсть спокйно й щасливо пройти свй власний шлях до спасння й можливсть щиро молитися за Боже милосердя до нього - а таке заступництво навряд чи дасть його душ загинути. Отже, права була гуменя Параскева, слова яко пдтверджувалися самою Богородицею в сновидннях Сергя, слова попередження про вибр, який невдовз чека на Сергя, про важливсть не помилитися у цьому вибор. Отже, нарешт цей вибр перед Сергм постав. Власне, вибр вже зроблено. Як кажуть , назад дороги нема! Крапка!
Як завжди псля того, як кнцеве ршення вже прийнято, напруга пристрасно боротьби в душ спада, ти виходиш з стану болючо невизначеност, на серце сходить умиротворення. Так, Сергй справд вдчув на душ умиротворення псля остаточного й безповоротного ршення, псля остаточного й безповоротного вибору, хоча сам цей вибр був зовсм не на користь найбезпечншого снування, як це снування розум абсолютна бльшсть звичайних обивателв. все ж на душ полегшало. Тепер залишилося лише обдумати й знайти спосб конкретного втлення в життя цього вибору, цього остаточного ршення - а це вже набагато легше, анж зробити сам вибр.