Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Скільки? — Повторив Річард.
— Але якщо ти…
— Скільки!
— Менше місяця, — облизав губи Оуен. — Гадаю, близько того.
— Дай мені його! — Келен спробувала відштовхнути Річарда. — Я з'ясую…
— Ні, — Кара відтягнула Келен. — Мати-Сповідниця, дозволь лорду Ралу зробити те, що він повинен, — прошепотіла вона. — Ти не знаєш, що викличе твій дотик.
— Дурниця, — вперто продовжувала Келен. — Що б з ним не сталося, магія сповідниці спрацює, і ми все дізнаємося.
Кара міцно схопила її за талію так, що Келен не могла
— А якщо спрацює тільки сторона Магії Збитку, і він помре?
— І з яких це пір ти розбираєшся в магії? — Переставши вириватися, Келен подивилася на Морд-Сіт.
— З тих пір, як вона може заподіяти шкоду лордові Ралу, — Кара відтягнула Келен подалі від Річарда. — У мене теж є розум. Я можу думати. А ти де забула свою голову? Ти знаєш, де знаходиться це місце? Де там зберігається протиотрута? Що ти будеш робити, якщо твій дотик вб'є Оуена, і ти приречеш лорда Рала на смерть, тоді як ми могли отримати відомості від нього без твоєї влади?.. Хочеш, я переламаю йому руки, змушу спливати кров'ю і кричати від болю? — Кара рухом брів вказала на хлопця, що зіщулився від страху. — Але я не вб'ю його, він буде жити, поки не дасть всю інформацію про те, як врятувати лорда Рала від смерті. Келен, запитай себе, чому ти хочеш це зробити? Щоб отримати відомості, чи тому що хочеш побити його? Життя лорда Рала залежить від того, наскільки ти щира перед собою.
Келен задихалася від суперечки, але ще більше від люті. Кара була права. Так, вона хотіла вдарити, побити хлопця до крові, — зробити все можливе, щоб врятувати Річарда і покарати Оуена.
— Я вже грала в ці ігри, — закричала Келен. — Я хочу почути все.
— І я теж, — вимовив Річард. Він підняв Оуена за комір сорочки і посадив на скриньку. — Так, Оуен, ніяких вибачень з приводу того, що ти зробив. Почни з початку і розкажи, що відбувається з твоїм народом, і що ви робили.
Хлопець тремтів, як лист на вітрі. За спиною Річарда виявилася Дженнсен.
— Ти лякаєш його, — прошепотіла вона. — Трохи відійди від нього, інакше він не зможе говорити.
Погодившись з доводом, Річард торкнувся плеча сестри. Він відійшов на кілька кроків, зчепив руки за спиною і звернув погляд до вранішнього неба, до гір, які він так часто вивчав.
Це була інша сторона ланцюга невеликих гір, затиснутих в тіні величезних вершин, що проривалися крізь сірі хмари. Там вони знайшли сигнальний маяк і вперше побачили чорнокрилих птахів.
Над горами висіли важкі і темні хмари. Келен подумала, що вони схожі на грозові. Повітря наповнив запах озону, віщуючи майбутню зливу.
— Звідки ти? — Спокійно запитав Річард Оуена.
Хлопець прочистив горло, розгладив сорочку і світлий плащ, намагаючись повернути собі пристойний вигляд. Він продовжував сидіти на ящику.
— Я живу в місті освічених, цивілізації з вищої культурою… у великій імперії.
— Де знаходиться ця велична імперія? — Річард як і раніше дивився в бік гір.
Оуен схилив голову і подивився на схід. Він вказав на дальні піднесені вгору піки гір, які розглядав Річард.
— Там. Бачите ущелину серед високих гір? Я живу там, за ними, імперія лежить за цими горами.
Келен згадала, що вона одного разу питала, чи зможуть вони коли-небудь перетнути ці гори. Тоді Річард сумнівався.
Він обернувся до Оуена.
— Як називається ця імперія?
— Бандакар, — побожним шепотом промовив Оуен. Він пригладив світле волосся, щоб надати собі вигляд, гідний жителя своєї батьківщини. — Я громадянин Бандакара, Імперії Бандакар.
Річард обернувся і якось по особливому подивився на Оуена.
— Бандакар. А ти знаєш, що значить це ім'я, Бандакар?
— Так, — кивнув хлопець. — Бандакар — давнє слово із забутих часів. Воно означає «обраний» — Обрана Імперія.
Здавалося, Річард трохи зблід. Зустрівшись з ним поглядом, Келен зрозуміла, що він прекрасно знає значення слова, а Оуен помиляється.
Річард пішов в себе. В задумі він потер брову.
— Ти — або хто-небудь з твого народу — знає мову, звідки прийшло це слово, «бандакар»?
— Ми не знаємо цієї мови, — махнув рукою Оуен. — Вона давно забута. Тільки значення слова збереглося, тому що воно дуже важливо для нашого народу. Ми зберігаємо смисл, який воно несе в собі: Обрана Імперія. Ми — обраний народ.
Поведінка Річарда змінилося. Здавалося, його злість пройшла.
— Імперія Бандакар, чому про неї ніде не знають? — Підійшовши ближче до Оуена, м'яко запитав він. — Чому ніхто не знає твого народу?
Оуен відвів погляд і подивився крізь сльози на схід, туди, де знаходилася його батьківщина.
— Кажуть, що древні, ті, хто дав нам це ім'я, хотіли захистити нас, тому що ми особливі. Вони відвели нас туди, куди ніхто не міг пройти, бо навколо гори. Ці гори спорудив сам Творець, щоб захистити нас, і вони непрохідні для ворога.
— За винятком одного місця, — Річард показав на схід. — Цією розпадини в гірському ланцюзі, перевалу, так?
— Так, — підтвердив Оуен, спрямувавши погляд у бік своєї батьківщини. — Цим шляхом ми прийшли в нашу країну, але також і чужаки могли потрапити до нас. Тільки в цьому місці ми були уразливі. Ми — освічені, які піднялися над власним насильством, але у світі вистачає диких рас. Тому стародавні хотіли, щоб наша культура вижила і розвивалася без всієї жорстокості цього світу, і вони запечатали перевал.
— І твій народ увесь цей час був ізольований від світу — тисячі років?
— Так. У нас досконала країна, місце, культура якого піднеслася над насильством.
— А як цей перевал, ущелина в горах, був розпечатаний?
Оуен подивився на Річарда, переляканий його питанням.
На хвилину він задумався.
— Ну… перевал був запечатаний. Ніхто там не міг пройти.
— Тому що будь-хто загинув би, перетинаючи кордон, — констатував лорд Рал.
Келен раптом обдала холодна хвиля усвідомлення. Вона зрозуміла, що то за штука була печаткою на кордоні до імперії.