Незвичайна пригода Каспара Шмека
Шрифт:
Тут підхопили пісшо Купш і Себіш; лотерейний писар вистукував при цьому в такт ногою об ослінчик; хоч і благенький чобіт, але до блиску начищений.
Хто хоче втішатись життям. Солдата зумій цінувати. Хто радості хоче в житті. Той сам мусить бути солдатом.— Ну, тепер досить! — Головний лісничий так гахнув кулаком по столу, що аж жили випнулися йому на голові. Купш і Себіш злякано замовкли. Але пан Кляйнпауль нічого не мав проти співу. Це він розгнівався на небожа, який
Рюбенкеніг не заставив себе довго просити. Не встигли інші ще й рота розтулити, як він заспівав пісню вербувальника, переробивши її на свій лад.
Не хочеться бути солдатом, Не хочеться бути солдатом, Бо важка рушниця дуже. Воду п’є солдат з калюжі І черствий в солдата хліб… Не хочеться бути солдатом, Не хочеться бути солдатом.Поки Рюбенкеніг співав, відчинилися двері і до трактиру зайшов студент. Його очі, що раптом зустрілися з поглядом розгойдувача, виражали цілковиту згоду з його словами. Рюбенкеніг підняв свій кухоль, махнув ним весело, але потім зупинився, спостерігаючи, що діється навколо. Головний лісничий підійшов до столу і потягнув червононосого в куток: «Я дядько Фріца. Головний лісничий Кляйнпауль з маєтку Шліффена».
Вербувальник дуже уважно оглянув пана Кляйнпауля. Він кинув погляд на сукняний сюртук, на якому красувалися срібні гудзики завбільшки з таляр, на нові короткі штани із замші, чудовий трикутний капелюх і на сите суворе обличчя під ним і вирішив, то має справу з людиною неабиякою.
— Гарткнох, — відрекомендувався він, — з вербувального бюро капітана Ромштедта, у Вальдау.
Далі розмова велася півголосом так, що Рюбенкеніг тільки часом міг розібра ти кілька слів.
— Так як для вас, пане головний лісничий… я плачу вам зараз… рівно сім… готівкою.
— Це не погано… Так, англійці на війну мають багато грошей… За це… З цим уже можна погодитися… Так, звичайно, Фріц вам допоможе під час відправки… розуміється на мушкетах… так, так… дог… заспокоївся.
Фріц Кляйнпауль стояв позаду дядька і намагався збагнути, що воно за переговори ведуться відносно його голови. Але дядько весь час навмисне повертався до нього спиною.
— Ох, розтікаються гроші з рук! — почав бідкатися вербувальник. Він витяг гаманець з оленячої шкури, поліз туди і, відрахувавши, поклав на руку головному лісничому кілька монет. Перш ніж сховати їх, пан Кляйнпауль подзенькав кожною монетою, чи вона не фальшива. Потім підійшов з вербувальником до столу і підписав якимись кривульками замість літер договір про вступ Фріца на військову службу,
— Баста, і піском посилано, — співучим голосом протягнув вербувальник, згортаючи папір. Криваву угоду було укладено.
Фріц схопив головного лісничого за куртку.
— Гроші… дядьку, це мої гроші.
Пан Кляйнпауль швидко обернувся.
— Чи бачили ви таке! Пане Гарткнох, отак вирошуй дітей на свою голову! — Головний лісничий, скрививши рота, недоброзичливо дивився на свого небожа.
— Ану, не зчиняй галасу, малюк, — намагався вербувальник заспокоїти схвильованого хлопця. — Дядько збереже їх для тебе. Чи ж неправду я кажу, пане головний лісничий? По руках! —
— Справді? Ох, що ж тоді скажуть всі у Віндгаузені? — Фріц притис велику червону руку до щоки.
— А тепер не журись. Тепер ти рекрут Фріц і повинен бути веселим! Вербувальник подав Фріцові кухоль і цокнувся з ним. — На здоров’я, камерад.
Губи Фріца Кляйнпауля затремтіли.
— Ура! — вигукнув він плаксивим голосом.
— Хай живуть наші герої! Хай живе родина Кляйнпаулів! — крикнув фельдфебель Купш. — Тільки боягуз може залишитись при такій оказії вдома!
— Всі на війну в Америку! — загорлав Себіш. — Проти бунтарів! За перемогу короля Георга!
— Ура! Ура! Ура! — лунало від столу почесних відвідувачів.
— Гей, ти що ж, забув про мене? — гукнув студент до кухарчука; і тут же подумав, чи не краще було накивати п’ятами із «Золотого якоря».
Каспар, роблячи розпачливі знаки, зник у кухні слідом за хазяїном, який саме загадав йому щось зробити.
Вербувальник вихилив свій кухоль і знову із запалом взявся до своєї справи.
— Хто в своєму серці має хоч крихту честі і любить свою батьківщину, тон наслідуватиме приклад цього славного юнака, — крикнув він, поклавши руку на плече Фріца. — Не завадило б і тобі взяті з нього приклад, — звернувся він роздратовано до Рюбенкеніга. — І не сором тобі, ти, собако?
Рюбенкеніг підвів голову, здивований раптовим недружелюбним тоном.
— Анітрохи, — спокійно кинув він у відповідь. — Ви дієте, як пекар: він теж садить хліб у піч, а сам залишається зовні. А я повинен іти кудись і дати себе убити? За віщо ж це?
— А хіба я тобі не пояснював, що я вербую солдатів? Хіба я не частую тут тебе ось уже протягом кількох годин, негіднику ти? Хіба я не казав тобі про американську війну? Га? — Гарткиох, розгнівавшись, змів рукою на землю тарілки, блюда і кухлі. Собака, стривожений брязкотом, виліз з-під столу і оглушливо загавкав.
— Ти собі балакай, а я слухатиму, — сказав непохитно Рюбенкеніг. Сумно дивився він на калюжі, що були на підлозі.— Шкода такого хорошого пива. Було ще добрих півкухля. Ну гаразд, з тепер я піду.
— Та що ж це таке! — вигукнули Купш і Себіш, одразу ж ставши на бік вербувальника. — Тепер іти, коли вже стільки зжер. Ні, цього не буде.
Червононосий, підбадьорений підтримкою, заступив дорогу Рюбенкенігу.
— Залишишся тут і підпишеш!
— Тебе, мабуть, укусила скажена собака! — буркнув Рюбенкеніг і розгублено подивився навкруги, шукаючи допомоги. Але пани за столом для почесних відвідувачів грали в пікет і робили вигляд, нібито нічого не чують і не бачать, а хазяїн спокійно мив посуд. Тільки студент по-дружньому глянув на розгойдувача. Але що він міг вдіяти проти всіх інших!
— Залишишся тут! — заревів вербувальник знову і міцно вп’явся в руку товстуна. Фріц Кляйнпауль кинувся І став біля вербувальника Той похвалив його: — Вірно, Фріц! Завжди підтримуй начальника і не помилишся: ніч ще не мине, як станеш капралом!
Прищуватий Фріц стояв урочисто, немов статуя бравого солдата, і тримав Рюбенкеніга за комір.
— Ой, — раптом зойкнув той Із жахом. Люто загарчавши, дог укусив його за ногу.
— Не репетуй, друже, — порадив вербувальник. — Краще послухай- якщо я тільки захочу, я можу відправити тебе в каторжну тюрму за твої ворожі висловлювання проти держави